Карпатський гончак – міф? Ні – реальність!

У 2011 році, в квітні, вперше за історію Федерації на славетній Хмельниччині відбулась І Хмельницька обласна монопородна виставка гончаків. Це була віхова подія для нас, істинних шанувальників цієї незамінної в мисливстві породи. Як сказав експерт Національної категорії Соловей М.О.: «Монопородні виставки – це чудово! Вони дають можливість людям спокійно подивитися все поголів’я любимих ними собак…».

Саме на цій виставці, мабуть, вперше в Україні, експерти Соловей М.О., Ногас А.Я., Коробчук В.М., Войталюк П.Б. та Баран М.В. провели племінний огляд мисливських собак, що в народі називають карпатським гончаком, можливо, в майбутньому, першої української мисливської породи, з якою багато років полюють в Карпатах, і не тільки. Свій неоціненний вклад у її відродження внесли ентузіасти-собаководи Анопрієнко Едуард, Тимчуки Юрій та Олександр, Нагребецький Сергій та інші. На виставку вони привезли майже два десятка дорослих собак і цуценят. 11 собак у віці від 9 місяців до 6 років детально оглянули, записали походження, зняли заміри та зробили опис, що стало основою для створення тимчасового стандарту Українського карпатського гончака.

 

Не випадково І монопородна виставка гончаків проходила на теренах Хмельниччини, де традиції розведення гончаків мають глибокі коріння та вимагають достойного продовження. Скептики можуть сказати, що не існує ніякого українського карпатського гончака. Але доказів тривалого існування мисливських собак цієї породи можна надати багато. Про це згадували у своїй книжці «Мисливське собаківництво» (1986 р.) Букатевич Ю.В. та Ваш покірний слуга у документальному опусі «Мисливські собаки в Україні» (2006 р.). В Інтернеті багато світлин із зображенням полювання з карпатцями в другій половині ХХ століття та документами про походження. Щоб дізнатися про історію та сьогодення свого ареалу діяльності, гончатники гуртуються на форумі мисливського Інтернет-порталу «huntingukraine.com», при якому створена веб-сторінка, присвячена саме цій породі:www.gonchak.com, , http://carpathound.com.ua

Достоїнства карпатського гончака вже давно оцінили мисливці Закарпатської, Івано-Франківської, Львівської та інших областей, в основному карпатського регіону. Карпатський гірський гончак мобільний, злобний до звіра, легко апортує дрібну дичину, добре гонить лунким голосом підранків, а також подає голос над забитим звіром. Він відверто береться за роботу, легкий на ходу. Лагідний та відданий господарю, дуже недовірливий до чужих, що зменшує можливість його викрадення.

Ззовні карпатський гончак нагадує звичайного гончака і відрізняється лише ростом, мастю, заокругленими вухами тощо. Масть в основному чорна. Лише надбрівні дуги, морда, нижня частина шиї і ноги руді або темно-жовті. Допускаюся білі цятки на лобі, грудях, лапах та кінці хвоста.

Одним із достоїнств карпатського гончака є його відмінна робота по великому звірі, такому, як кабан, олень, лось, і час переслідування дрібної дичини (зайця, лисиці, козулі) є не таким довгим як РГ, РРГ та ЕГ, що дає можливість раціонально використовувати час на полюванні, і при цьому собака менше виснажується.

На ІІ Хмельницькій монопородній виставці гончаків, яка пройшла 13 квітня 2013 р., вже було 26 карпатців (на жаль, 3 отримали оцінку «задовільно» – вади прикусу, і лише один – диплом ІІІ ступеня, за роботу по вольєрному кабану). Михайло Соловей поділився: «Очень заметно, что рабочим качествам уделяется мало внимания. В связи с этим хотелось бы рекомендовать: привлекать больше людей к испытаниям (обзванивать, высылать приглашения). Владельцам, которые стараются наганивать, делать

это в тех местах, где собака может себя проявить. Подключать больше испытательных станций, где молодым гончатникам могут посоветовать и помочь. Ведь Хмельницкая область славится знающими и разбирающимися в породе людьми. Секции гончатников необходимо составлять план вязок с указанием цели: либо это улучшение экстерьерного уровня, либо закрепление рабочих качеств».

Рішенням Кінологічної Ради карпатцям дозволено брати участь у випробуваннях від качки до кабана, а також по кров’яному сліду та потаску. Результат не забарився себе чекати. Протягом року 7 карпатців взяли участь в тих чи інших випробуваннях та змаганнях, де автор був членом експертної комісії або очолював її:

1.Тернопільскі області змагання мисливських собак по вольєрному кабану та борсуку, 13 жовтня 2012 р. Вижлець «Шайтан» Данильчука В.В., диплом ІІІ ст. к.в. 3+6+8+15+11+12+11+1= 67б. (експерти Данилюк В.І., Ногас А.Я.).

2. Кам’янець-Подільські випробування по вольєрному кабану, пара «Шайтан» і «Роза-Шельма», власник Данильчук В.В., диплом ІІ ст. 3+6+15+14+13+11++7+2=71б (експерт Вєрхов А.Г, Войталюк П.Б.).

3. Кам’янець-Подільські випробування по водоплавній дичині:

а) «Ридай-Бой», власник Сівенков О.П., диплом ІІІ ст. 16+15+14+1+3+12= 61б;

б) «Шайтан», власник Данильчук В.В., диплом ІІІ ст. 18+14+15+1+3+12= 63б (експерти Войталюк П.Б., Коробчук В.М.).

4. Тернопільські обласні випробування мисливських собак по вольєрному кабану та борсуку:

а) пара «Аза» і «Барон», власник Ступницький І.Д., диплом ІІІ ст. кв/п 4+6+13+12+11+10+7+2= 65б (експерти Задорецький І., Ногас А.Я.);

б) «Шайтан», власник Данильчук В.В., диплом ІІІ ст. б/в 3+5+26+5+20+5= 64б;

в) «Ридай-Бой», власник Сівенково О.П., диплом ІІІ ст. б/в 3+8+30+7+22+3= 73 б (експерти Бєлічук Р.С.та Войталюк П.Б.).

Короткі висновки експертів:

Данилюк В.І. «Робота непогана! Якщо зрівняти з коповами (учасниками змагань, 2 одиночки та пара) – краща. Важко давати оцінку по одній роботі. Поживемо – побачимо».

Вєрхов А.Г. «Вражений! Чув за карпатців, але оцінюю роботу вперше. За два дні, можна сказати, краща робота».

Ногас А.Я. «Перспективна порода гончих при полюванні на копитних. Достоїнства карпатського гончака вже давно оцінили мисливці Закарпатської, Івано-Франківської та Львівської областей. Радий, що мисливці Хмельниччині приєдналися до цього, і їх вихованці вже показують досить пристойні результати. Бажаю успіхів!».

Коробчук В.М. «Чесно сказати, раніше до карпатців відносився скептично. Рік тому вперше бачив роботу «Шайтана» по кабану. Цього року коли пара «Шайтан» та «Роза-Шельма» Данильчука спрацювали на дипломи ІІ ступеню і «Шайтан» Данильчука та «Ридай-Бой» Сівенкова спрацювали на диплом ІІІ ступеню, думка дещо змінилася. В 2014 році плануємо провести випробовування по хутровому звіру. Також в плані обласні змагання естонців і карпатців. Тоді можна детально про щось говорити».

З карпатцями я полював ще на початку 70-х років минулого століття. «Галаса» батькові привезли в подарунок гуцули, що будували Городоцьку РЕС і квартирували в нас. Згодом у Радзієвського та Оздоби з’явились «Гайда» та «Найда», у В. Котлінського «Задор» та «Зіта» у Стеця ( з Радехова). На Городоччині їх називали «чорна гонча». Зайчика тримали 15-20 хвилин, лисичку трохи довше. Підранків ніколи не залишали, часто апортували та віддавали тільки власнику. Був випадок, коли Оздоба був у відрядженні, а «Найда» (яку взяли на полювання) добрала підранка зайця та принесла додому (майже 5 км). Ці та декілька інших собак були невідомого походження, в кращому випадку, мали паспорти на право полювання.

За весь період знайомства з карпатцями я чув про багато цікавих історій, і всі вони кожного разу розкривали цю тямущу породу з різних боків. Ось одна із них. Розповіла її дружина власника пари карпатців, які отримали нещодавно диплом за гідну роботу в м. Теребовля Тернопільської області.

«Аза та Барон працювали в парі, отримали диплом ІІІ ст. (першим номером була Аза) – власник Ступницький І.Д., Хмельницька обл. Аза народилась 18.03.2011 року в м. Тячів Закарпатської області у одного із найдавніших заводчиків карпатців, щоправда, вона була продана іншому власнику. Попередній господар по сімейним обставинам був змушений розпродати своїх собак. Знаю, що у нього було 2 карпатця. Також знаю, що він вже із ними полював… Ми ще довго не могли наважитись придбати підрощену собаку. Але таки наважились! Придбали ми її в кінці жовтня. Добре, що добрі люди допомогли її привезти на Хмельниччину, хоча ми вже обдумували маршрут і методи перевезення. Будку підготовили відразу як тільки дізнались, що собака виїхала. І вже чекали…

Привезли, завели в вольєр, і тут я зрозуміла, що це точно мій собака! Якось так сталось, що ми поладили відразу, а от чоловіка вона трішки остерігалась. Привикали приблизно місяць, якраз привчила до труби, і тоді чоловік її вперше взяв на полювання. Дебютувала Аза досить непогано, зарекомендувала себе гідно. Знайшла підранка, подала голос над ним і чекала коли підійде власник.

7 квітня 2012 року в м. Хмельницькому проводилась виставка гончаків, де експертна комісія проводила опис карпатців для формування тимчасового стандарту. Отримали оцінку «добре» в молодшій віковій групі з «діагнозом» асоціальна. Після експертної оцінки подали документи на оформлення в ФМСУ. Через рік в тому ж Хмельницькому була друга монопородна виставка гончаків та лайок – отримали оцінку «д.добре» в середній віковій групі.

Літом 2012 року вперше познайомили Азу з кабаном у вольєрі. Реакція була досить обережна і, в принципі, незадовільна. Потім була ще притравка, але вона ненабагато була кращою від попередньої… якщо чесно, то вже думали, що ця собака не для кабанів. Але руки не опустили і в січні 2013 провели знову притравку, але вже в компанії з 10- місячним карпатцем вижлецем. Реакція стала трішки кращою. На початку літа ми знову поїхали на притравку, заодно запросили ще одного карпатчика. Приїхали, пустили, але знову нічого надзвичайного(на жаль, у вольєрі були свиноматки з поросятками). Поки попускали ми своїх карпатців, від власника вольєра дізнались, що має під’їхати бригада з лайками. Справді, під’їхало приблизно 15 лайок, один дратхаар. Ну ця «банда» загнала всіх свиноматок в загін, а потім випустили двох підсвинків… Попросились ми першими пустити своїх карпатців в парі. І тут наших собак прорвало – робота на 4+. Власники лайок були сильно здивовані, і ми також! В принципі, тоді лише одна пара лайок показала кращу роботу, вони реально посадили підсвинка. За тиждень до випробувань ми знову провели притравку з ціллю розуміння, як пускати собак – в парі чи поодинці. В принципі, Аза могла би і сама, але вижлецю ще не вистачає пошуку… Тому вирішили пускати собак в парі. Ось така історія отримання диплому.

А так, вона непогано гонить лисів та зайців, з-під неї неодноразово добували. Кіз в нашому регіоні знайти важко, і ми ще їх не зустрічали. На жаль, кабана в природі ми ще також не знайшли, але цього сезону запланували придбати ліцензію, тому у нас ще все попереду…

Барон, народився 23.07. 12 р. в м. Буштино Тячівського району Закарпатської області. Забрали від заводчика на початку вересня. Забирали відразу двох вижлеців, іншого попросили привезти за компанію. Дорогу вони перенесли дуже погано – потім машину в «хімчистку» здавали. Старша вижлиця їх сприйняла дуже добре, спочатку була здивована, але потім оберігала. А от домашній кіт від самого початку неодноразово страждав від тих братиків-чортиків.

На останній монопородній виставці гончаків та лайок в м. Хмельницькому отримали оцінку «д.добре» в молодшій віковій групі, здобули кубок і претендували на кращого вижлеця породи, але поступились середній віковій групі. 14.04.13 р. брали участь у виставці службових та декоративних собак. У групі підлітки оцінили «відмінно», і ми претендували на найкращого в своїй групі, але, на жаль, професійні хендлери нас обійшли.

Вперше зустрівся з кабаном в січні 2013 року. Спочатку знайомили через сітку, але в кінці вирішили таки пустити в вольєр… вкусив льоху за рило, за що вона його перевернула. Наступна притравка була на початку літа, тоді коли ще був колектив з лайками. Барон гарно гонив, але без щіпків та хваток, добре, що хоч на рило не ліз… Наступного разу зустрівся з кабаном у середині липня. Тоді на притравку приїхало відразу 6 карпатців, з яких двоє (Шаман і Роза-Шельма) вже мали диплом по кабану. Пустили одного – пошук слабенький, але знайшов, обгавкував, переслідував. Потім пустили його з парою дипломників – робота на 5, та пара його досить сильно підтягнула. Але побачили, що Барон кидається на морду… Наступна притравка була за тиждень до випробувань – все добре, але пошук не дуже,.. не вистачає досвіду.

Вже гонив зайця з голосом і лиса також. Літом проявив інтерес до води. А так… перший його сезон ще попереду. Будемо працювати…».

Зрозуміло, будемо. Наполегливо будемо. Скрупульозної племінної та практичної роботи із старою новою породою ще вистачить. Але, я впевнений, – за карпатськими гончими гідне майбутнє. «Міф» з кожною притравкою, з кожним випробуванням, кожним змаганням, із кожною виставкою стає реальністю.